Category Archives: Календар

5 грудня — Міжнародний день волонтера

Патріотизм, прагнення до свободи та демократії, небайдужість, щирість і щедрість душі – риси, які забезпечили їм нашу довіру й шану. Завдяки їм захисники територіальної цілісності та незалежності нашої держави відчувають турботу та опіку. Вони надихають й окриляють на життєствердні зміни в суспільстві. Вони – волонтери.
Активну участь у волонтерському русі беруть діти та учнівська молодь. Йдеться про Всеукраїнські акції «Лист пораненому», «Хвиля доброти» та ін.
Вікіпедія: Міжнародний день волонтера
З Днем волонтера! Ukrainian volunteers
Владислава Садовська & Єлизавета Левченко. Дорога волонтерів
ТІК. Запах війни (кліп створено за участі волонтерів громадської організації “Народний тил”)

25 листопада – День пам’яті жертв голодоморів

Мільйони загиблих. Десятки мільйонів ненароджених. Понівечені людські долі. Виснажена душа українського народу. Немислимий масштаб цієї трагедії. Ім’я їй – Голодомор. Її суть – геноцид.
Терор голодом, запроваджений сталінським тоталітарним режимом в Україні, спричинив смерть мільйонів українців. Від голоду, масових репресій і депортацій Україна втратила більше ніж за роки Першої світової та громадянської воєн. Цей безпрецедентний злочин тоталітарної системи проти українського народу спричинив національну катастрофу. Конфіскацію продовольства комуністичний режим застосував як зброю масового знищення населення. За оцінками дослідників, втрати від голоду становили від 7 до 10 млн. осіб, понад третина них – діти.
День пам’яті жертв голодоморів припадає на четверту суботу листопада.
Спогади очевидців Голодомору «Як все було насправді…»
Свідчення очевидців
Відеоролик
Вікіпедія: День пам’яті жертв голодоморів
Меморіал жертв Голодомору

Про відзначення Дня української писемності та мови

Кожна епоха має свої винаходи й відкриття. Найбільшим винаходом людства було письмо. Писемні знаки давали можливість зберігати й передавати істинні знання, і саме завдяки написаному слову люди збагнули світ і своє місце в ньому.
Український народ має понад тисячолітню писемність, і почала вона складатися ще задовго до прийняття християнства.
Найдавнішим письмовим повідомленням про існування писемності у слов’ян і в українців-русів є «Сказання про письмена» болгарського чорноризця Храбра, який жив на зламі IX—X століть при дворі болгарського царя Симеона. У цій книзі Храбр розповів про два етапи розвитку слов’янського письма. Перший — коли слов’яни ще були язичниками, отож користувалися рисками й зарубками. Другий етап — після прийняття християнства, коли вони почали писати римськими й грецькими письменами. Але було це письмо “без оустроєнія”, тобто не пристосоване до слов’янської мови. І так було до тих пір, поки великими просвітителями слов’ян — братами Кирилом і Мефодієм – не був створений алфавіт.
Отже, українська мова — це мова корінного населення, яке споконвіку живе на рідній землі.
Людське безсмертя з роду і до роду увись росте корінням родоводу.
І тільки той, у кого серце чуле, хто знає, береже минуле,
Хто вміє шанувать сучасне, лиш той майбутнє вивершить прекрасне.
Українська мова змістом, багатством, глибиною й різноманітністю переживань, відбитих у ній, красою й мелодійністю посідає одне з перших місць серед мов народів світу. Саме вона підтримує свідомість національної єдності українського народу, любов до Батьківщини й пошану до себе.
Микола Тимошик. Історія видавничої справи