Цього року на «СвітЛіт» – проталі для вчителів зарубіжної літератури Києва з’явилася нова рубрика – «Методична репліка». У ній ми пропонуємо педагогам в лаконічній довільній формі описувати ідеї, які виникли під час підготовки до уроку і були реалізовані у навчальному процесі. Репліка – складова діалогу, який передбачає двосторонній обмін інформацією. Тож ставши читачем і дописувачем рубрики можна обмінятися досвідом з колегами, застосувати описану ідею у власній практиці, адаптувавши до власного стилю викладання. Описана ідея, зокрема, може стати поштовхом для створення власної. Публікації на сайті сприятимуть активізації діяльності учнів, адже інформація про їхню роботу стане відомою широкому колу читачів.

Ідея створення рубрики виникла під час мережевого спілкування з учителями у чаті, які ділилися враженнями щодо проведених заходів. Мережева комунікація має свої особливості. Зокрема, інтернет-жанру притаманні мобільність, лаконізм висловлювання у поєднанні з простотою і довільністю мовлення, емоційною та візуальною складовими. І саме такі риси надають фаховій мережевій комунікації переваги у сучасному стрімкому світі.

«Методична репліка»
СвітЛіт

Діліться ідеями! Матеріали до рубрики надсилайте на пошту svitlitportal@gmail.com з позначкою «Методична репліка».

Переможцем Універсального багатокультурного фестивалю кіно, який відбувся в квітні 2013 року в Лос-Анджелесі, став цикл (з 50-ти серій) мультфільмів виробництва Національної телекомпанії України «Народна мудрість». Участь у номінації «мультиплікаційний короткометражний фільм» узяло 20 країн.
Знайти українські мультфільми легко на відеохостингу YouTube. Тривалість кожного – півхвилини. Учителю-словеснику мультики допоможуть у суперсучасній формі представити учням найяскравіші зразки мудрих висловлювань народу. Мультфільми можуть слугувати не тільки унаочненням, а й поштовхом до розвитку дитячої креативності – адже за такими зразками школярі можуть створити (написати або й намалювати) сценарії «екранізації» прислів’їв, загадок, казок, анекдотів… Представити такі сценарії можна як у вигляді мультимедійної презентації, так і у вигляді коміксу.
Режисери мультиплікаційного циклу – Степан Коваль та Володимир Задорожний, продюсер проекту – Юлія Грибанова. Степан Коваль – володар «Срібного ведмедя» на фестивалі «Берлінале» та призу глядацьких симпатій у Мадриді.
«Certificate of Excellence» (сертифікат вищості) за перемогу на церемонії нагородження кінофестивалю вручили українському консулу. Українське консульство привітало телекомпанію з перемогою та висловило сподівання на подальшу успішну співпрацю з пропагування українського кіномистецтва за кордоном. Партнери фестивалю – Бродвейський міжнародний кінофестиваль Лос-Анжелеса та Міжнародный молодіжний кінофестиваль Сан-Дієго.
Кожна жаба – своє болото хвалить!: відео (35 сек.)
На двох стільцях не всидиш: відео (35 сек.)
Одна бджола мало меду наносить: відео (29 сек.)
Береженого бог береже: відео (30 сек.)

Те, що казка є одним із найдавніших засобів етичного виховання і розвитку дитини, ні в кого не викликає сумнівів. Саме завдяки казкам дитина пізнає добро та зло, казки  виховують у дітях уміння любити й співпереживати.  У психолого-педагогічній науці інтерес  до казки як засобу виховання дитини існує давно. Недарма казкотерапію виділено в самостійний напрямок психолого-педагогічної практики. Певно, настала пора й методиці осмислити роль і значення казки в навчанні. Адже казка, як писав незабутній Сергій Образцов, «…чудовий вид творчості, що володіє двома полюсами: сатирою та героїчною романтикою. Дитина повинна сміятися й мріяти. Інакше – як їй жити?»
Л.В.Кравчук. Казка як чинник засвоєння молодшими школярами етичних норм
О.П.Глазова. Навчання мови через… казку?

Погодьмося, що запити, які людина робить у інтернет-пошуковиках, багато розповідають про її інтереси, захоплення, життя в цілому, навіть засвідчують рівень її інтелекту! Якщо ж реальне життя та пошукові запити людини тісно пов’язані, чому б не пофантазувати та не уявити, які запити могли б робити історичні особи та літературні персонажі, якби інтернет був у них під рукою?
А чому б не використати цей хитромудрий хід у навчальному процесі? Нехай учні доберуть і запишуть 5 (10) запитань, які міг би «закинути» у пошуковик Богдан Хмельницький, Фауст, Євгеній Онєгін… Хай школярі доберуть такі запитання індивідуально, у парах або в групах! Нехай обрані запити мотивують, а свій вибір обґрунтують! Або навпаки – хай назвуть ім’я історичної особи або літературного героя за тими запитами «до Google», які прочитає нібито від їхнього імені вчитель.
Цю ідею покладено в основу гри «Чиє це життя?», яку нещодавно вигадав Googl, який у рейтингу пошуковиків посідає чільне місце.
Ось вам приклади запитів: намисто з качок;  вивернути вовка навиворіт, компот і печеня з одного оленя; політ на ядрі; вирощування гороха на Місяці, пересування на половині коня… Здогадалися, хто міг би цікавитися цим у пошуковику? Ось інші приклади: влаштуватися моряком, острови Атлантичного океану, їстівні рослини, покрій одягу з хутра, приручити дику козу, звичаї ганнібалів, новини за 28 років. Ще приклад: гербовий папір оптом; карта доріг Росії; як подолати дубинноголовість; як збити капітал, кількість душ. Тепер спробуйте самі.
Яка від такої гри (вибачте, методичного прийому) практична користь? Вона викликає інтерес і активізує знання. Систематизувати вже здобуту інформацію, а потім здобувати все нову й нову, переходячи з інтернет-сторінки на сторінку – не тільки цікаво. Це формує вміння цілеспрямовано шукати інформацію. Вміння, необхідне громадянинові інформаційного суспільства.
Історія Google
Google: Життя – це пошук (зразок)

Чи ж давно вам довелося страждати від багатослів’я оратора на нараді (педраді, семінарі, конференції)? Чи ж завжди ви самі можете вчасно замовкнути на уроці (семінарі, конференції)? Чи ж умієте вкластися в регламент, не катуючи слухачів? Чи спроможні сказати головне за наданий вам час? Чи навчаєте цього своїх вихованців?
Чудовий спосіб тренування стислості й точності висловлювання – печа куча (PECHA KUCHA). Ні, це не співзвучний англійському picture вислів. У японській мові це звукове наслідування балаканини – як українське «гала-бала» чи популярне сленгове «бла-бла-бла». Так називають формат інтелектуального креативного спілкування, винайдений 2003 року двома австрійськими архітекторами з Токіо…