Не вірте тим, хто каже, що математика — «суха» наука. Вона — цариця наук, в ній — невимовна краса й поезія. Але підкорити її вершини можуть не всі. Вона любить тільки відданих.
Даніленко Алла Степанівна, учитель математики Технічного ліцею, свою вірність математиці підтверджує багатьма роками професійної діяльності, тому закономірною стала її перемога у Всеукраїнському конкурсі «Учитель року». Про себе вона написала так: «Ось уже 18 років я – педагог! І усвідомлюю, що це зовсім не мало… Я щасливий учитель, бо вірю, що мої учні – найкращі, і ця віра породжує любов, яка дає право сподіватись на завтрашній щасливий день. Переконана, що захопити учнів предметом може тільки закоханий у свій предмет учитель. Тому моя величезна захопленість математикою є запорукою моєї успішної роботи. Я не просто навчаю учнів математики, я її пропускаю через себе, вкладаючи щоразу частинку своєї любові, свого серця у своїх вихованців.
Таке ставлення до роботи знаходить відгук у моїх учнях. Вони — такі само фанати математики. Для них я не тільки вчитель-предметник, я – порадник, куратор, часом друг, а іноді – матуся, але завжди – самодостатня особистість! Вимогливість, чесність, сумлінність, комунікабельність, старанність, щирість – риси мого характеру.
Девіз «Будь активною, життєрадісною та відкритою світові» сприймаю як наказ собі і намагаюся його виконувати. Я енергійна, займаюся спортом (ковзани, велосипед, ролики – мої друзі), люблю туризм, подорожі, обожнюю кінні прогулянки. І при цьому я — мама, дружина, донька».

Коли я народився 10 квітня 1986 року, долею мені було визначено два можливі сценарії: стати лікарем або вчителем, адже з боку матері всі допомагали людському тілу, а з батькового – душі. Сімнадцять років потому вся сім’я з нетерпінням чекала, яку ж когорту я поповню. І все ж переважили ваги чоловічої лінії.
Остаточно визначитись у тому, що курс було обрано правильний, допомогла педагогічна практика на третьому році навчання у Вінницькому державному педагогічному університеті імені М.Коцюбинського. Перша зустріч з учнями, перший урок, перше невиконане домашнє завдання, перше «Дякую за урок!» – все віщувало про неминуче – бути вчителем.
Моя справжня кар’єра розпочалась у привітних стінах гімназії №290 м.Києва. Завдяки довірі та безмежній допомозі з боку колег та адміністрації, початок видався щонайвдалішим. Спілкування з вчителями, які знаходяться з тобою на одній хвилі, надихає на перемогу, а взаємовідвідування уроків та участь у складі журі олімпіад та робіт Малої академії наук – обов’язкова складова педагогічного успіху.

Тарасюк Т.Д., учитель історії гімназії №136 м.Києва, — надзвичайно творча особистість, тому будь-яка справа, доручена їй, завжди буде виконана максимально творчо й з душею:
• якщо треба створити блог — він особливий, бо для його наповнення долучилася вся родина вчителя;
• якщо за умовами конкурсу негайно потрібно підготувати та надрукувати статтю – на допомогу приходять випускники — і стаття виходить у газеті «Сьогодні»;
• якщо урок, який проводитиме вчителька під час конкурсу в іншій школі, її 11-класники дають їй поради: «я поетапно прорахував час кожного етапу, бачу, що саме тут можна скоротити, якщо…», «ось цей ланцюжок, що Ви намалювали на дошці, виконаю в електронному вигляді – так, мені здається, зручніше».