Портрет директора в інтер’єрі Інституту
27 липня 2009 року відзначив свій ювілей директор ІППО КУ імені Бориса Грінченка Михайло Федорович Войцехівський. Хочеться представити нашого керівника й лідера.
Вишуканий, елегантний, діловий – таке враження справляє Михайло Федорович. На думку спадає класична формула «Стиль – це людина». Дійсно, зовнішній образ засвідчує «модус вівенді» – спосіб життя Михайла Федоровича та керованого ним Інституту.
Уважний у спілкуванні до кожного – колеги, слухача курсів, педагога, який звернувся зі своїми проблемами, – Михайло Федорович уміє не лише вислухати, а й почути, навіть відчути те, що приховане в глибокому підтексті або й навмисне залишилось невисловленим. Михайло Федорович відчуває, розуміє й бере до уваги все: настрій і стан співрозмовника, видимі й приховані стосунки між людьми, їхні амбіції й слабкості… Легендою стало вміння Михайла Федоровича мудро залагодити будь-який конфлікт (чи ж мало їх у нашому житті?), підтримати в скрутну хвилину, стримати від помилки й надихнути на все гарне. Передовсім за це люблять і шанують Михайла Федоровича не лише освітяни столиці, а й усі, кому доводилося хоч раз із ним поспілкуватись.

Михайло Федорович – віртуоз менеджменту, чудовий організатор. Цей талант у нього вроджений і до того ж відшліфований упродовж багатьох років. Ніхто не знає вчителя і проблем учителя, школи й видимих і латентних проблем школи, як директор ІППО. Адже пройшов Михайло Федорович усіма стежками-сходинками освітянської долі – починав шкільним учителем біології, тоді працював методистом і викладачем Київського міського інституту удосконалення вчителів, довгий час був заступником директора Інституту, потім – проректором Міського педагогічного університету. Нині директорує, тримаючи на плечах і нервах такий потрібний і важливий для кожного освітянина заклад.

О.Кочерга та М.Войцехівський

Михайло Федорович відкритий до інновацій, хоч ставиться до них зважено й обережно. Адже освітня галузь консервативна, тому в усьому, що стосується дитини, дотримуйся класичного правила «Не зашкодь», у всьому, що стосується стомленого нелегкою працею й знервованого життям учителя, – сім раз відміряй. З легкої руки Михайла Федоровича, проте після кількох проведених в Інституті експериментів стартувала дистанційна форма освіти, «закрутилися» інші актуальні (поки що секретні) інноваційні проекти.
Не можна не згадати про виняткову освіченість Михайла Федоровича. Впадає в око вишукана правильність його мовлення, неперевершене відчуття мови. Він не лише директор та ініціатор, він ще й редактор кожної ідеї, що народжується і втілюється в Інституті, усього, що пишеться і говориться працівниками ІППО у його стінах і поза ними. Спілкуючись із Михайлом Федоровичем, хочеться не випускати з рук словника, щоб бути гідним його співрозмовником.
Не забуває Михайло Федорович про своє  покликання як біолога. Це виявляється не стільки в тому, що він дає слушні поради колегам щодо дотримання здорового способу життя (у фахових журналах такого не вичитаєш!), як у тому, що найбільшу насолоду він отримує від спілкування з курсистами – вчителями біології. Прочитані ним лекції надихають та наснажують і аудиторію, і самого лектора. Учитель завжди учитель. Навіть якщо він директор Інституту.

СВЯТО ПОВАГИ І ЛЮБОВІ
Ірина Красуцька, журналіст
На чому тримається наше майбутнє і майбутнє нашої країни? На повазі й любові.  До рідної мови, культури, самого себе. І в тому, що в нашої країни є майбутнє, ще раз переконала церемонія нагородження переможців  київського етапу  конкурсу знавців української мови в Будинку вчителя.
У ІХ Міжнародному конкурсі з української мови  імені Петра Яцика взяло участь  понад 18 тисяч  учнів столичних шкіл.  А в ІІІ (міському) етапі,  що відбувся в Інституті післядипломної педагогічної освіти Київського університету імені  Бориса Грінченка, – 509 учнів 3-11 класів, з яких дипломи переможців отримали 27 школярів.

Зі словами привітання, подяки і надії до переможців конкурсу звернулися  заступник начальника  Головного управління  освіти та науки Київської міської державної адміністрації Василь Герасименко, голова журі  ІІІ етапу конкурсу, заступник директора ІППО  КУ імені  Бориса Грінченка Олександра Глазова. По-справжньому святковою  і родинною була сама атмосфера свята.  Розділити радість і хвилювання перемоги прийшли однолітки, вчителі, батьки.  І в квітах, що дарували однокласники,  і в схвальних оваціях, якими вітали «своїх» молоді люди, і в бажанні сфотографуватися напам’ять разом із товаришем-знавцем чи автором улюбленого підручника (багато хто зі столичних переможців вивчає українську мову за підручниками Олександри Глазової та Юрія Кузнецова), і в гордості за сорочку, яку вишивала бабуся,  відчувалися непідробність, справжність і знову ж таки органічність  і нездоланність ідеї нашої незалежності. Бо нині вона ґрунтується на знаннях і переконаннях. Недаремно всі члени журі відзначали, що з кожним роком рівень робіт стає кращим.  Відчувається, що учасники конкурсу все глибше розуміють  закони української мови,  а основне – кожна робота пройнята  повагою й любов’ю до рідної мови, культури рідної країни, бажанням висловити свою позицію,  ствердити себе у слові.
Церемонія нагородження перетворилася на вишукане і сучасне  мистецьке дійство, світлу ауру якого створили  дитячі художні колективи: ансамбль народної музики «Первоцвіт» Київського палацу дітей та юнацтва (керівник  Тетяна Келебай), ансамбль класичного танцю Палацу дітей та юнацтва Солом’янського району м.Києва (керівник Олена Майорова), народний художній колектив, шоу-гурт «Сонечко» КДПЮ (керівник Юлія Шашкевич),  вокальна студія естрадної пісні  «Планета-МЮЗІК» Будинку дитячої та юнацької творчості Голосіївського району м.Києва (керівник Олена Савінова). І краще всіх гасел переконували натхненні, схвильовані і просто радісні дитячі обличчя.  Адже це було справжнє свято. Свято рідної мови. Свято поваги і любові. Що має тривати щодня!