У школі цей день сповнений велемовних привітань, святкових концертів і яскравих стінгазет. Учні висловлюють щиру вдячність тим, чиї серця завжди наповнені співчуттям, добротою, бажанням підтримати й допомогти.
Вклонитись учителю приходять і колишні учні. «Несе, несе літа на крилах час, за літом літо журавлиним клином, та світлий спомин, вчителько, про вас у душу світить полум’ям калини. До вас вертаю пройдені путі, і серце знову трепетно стукоче: чи так живу, чи так люблю в житті? Стаю на іспит перед ваші очі…» Це слова з пісні чудового поета Михайла Ткача.
Учитель – не лише порадник і друг, він кращий спомин і яскравий символ дитинства кожного з нас, це він зцілював теплим словом юнацькі душі, вибудовував міцні характери, навчив відрізняти від брехні правду, від боягузтва мужність, від зла добро, зробив нас нездоланними в оберіганні того, що любимо й цінуємо. Він, учитель, уклав у наші серця честь і вірність.
Цього дня ми повторюємо просту істину: передовсім від учителя залежить майбутнє не лише кожної окремої дитини, а й країни в цілому. Вчитель ненастанно здійснює зв’язок часів, продовжуючись у своїх учнях.
Дорогі наші, щиро шановані й улюблені! Хай щедрою буде до вас доля, обминають життєві негаразди, а Ваші серця зігріває людська довіра, любов і повага. Хай цінують самовіддану та подвижницьку Вашу працю, безкорисливе добро Ваших сердець, яке Ви повсякчас даруєте дітям!