Те, що казка є одним із найдавніших засобів етичного виховання і розвитку дитини, ні в кого не викликає сумнівів. Саме завдяки казкам дитина пізнає добро та зло, казки  виховують у дітях уміння любити й співпереживати.  У психолого-педагогічній науці інтерес  до казки як засобу виховання дитини існує давно. Недарма казкотерапію виділено в самостійний напрямок психолого-педагогічної практики. Певно, настала пора й методиці осмислити роль і значення казки в навчанні. Адже казка, як писав незабутній Сергій Образцов, «…чудовий вид творчості, що володіє двома полюсами: сатирою та героїчною романтикою. Дитина повинна сміятися й мріяти. Інакше – як їй жити?»
Л.В.Кравчук. Казка як чинник засвоєння молодшими школярами етичних норм
О.П.Глазова. Навчання мови через… казку?