10 вересня 2014 року – 120 років від дня народження О.П.Довженка

Глибоко трагічною є доля митця, відірваного від свого народу. «Я вмру в Москві, так і не побачивши України, – писав О.Довженко. – Перед смертю попрошу, аби з грудей моїх вийняли серце і закопали його в рідну землю в Києві десь над Дніпром на горі». Як національний пророк ХХ століття він мав моральне право на таку волю — бути похованим на придніпровських пагорбах, аби було видно, було чути, як реве ревучий…
Вікіпедія: Олександр Довженко
Незабутній, зачарований Довженків світ: матеріали для організаторів дитячого читання до 120-річчя від дня народження О.П.Довженка
В.Герасименко. Лише сильним дано право на безсмертя
Н.Литвин. Олександр Довженко – великий митець, мислитель і поет: сценарій шкільного заходу
Олександр Довженко: текст для контрольного читання мовчки (6 кл.)
Г.Андрусишена. Інтелектуальна гра, присвячена 120-річчю від дня народження О.Довженка
Попри відчай митець наставляв себе на творчий максимум: «Не боятися ніяких пристрастей! Боятися тільки брехні! Думати неухильно тільки про велике. …Хай всесвіт буде відображенням твоєї душі!»
Він так і не став іконною постаттю, хоч як ретельно вимальовувала її партійно-державна канцелярія. Які ж моральні тортури треба було витримати, аби не зламатися!
Дамокловим мечем нависала над О.Довженком справа №112 (недавно оприлюднена), у якій його було звинувачено в контрреволюції як петлюрівця. З архівів колишнього КДБ достеменно відомо, що О.Довженко зі зброєю в руках воював на боці армії УНР. Як член партії українських соціалістів-революціонерів виступав на підтримку Центральної Ради, за самостійність України.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*