«Мова є домом буття. У цьому житлі живе людина», – стверджував один із засновників сучасної лінгвістичної філософії Мартін Гайдеґґер (М.Heidegger, 1889-1976). Як же перегукуються з цією думкою слова з листа Тараса Шевченка братові 15 листопада 1839 р.: «Ще раз прошу, напиши мені письмо, та по-своєму, будь ласкав, — а не по-московському… Не забудь же, зараз напиши письмо — та по–своєму»…
З архіву сайта ІППО: День рідної мови
Друг читача: 12 книг про рідну мову кожному українцю
Тетяна Печончик. «У «кравчучки», «тітушка» і «кнопкодавів» є чималі шанси потрапити до академічних словників»
Як Тітушко став «тітушкою» – мовознавець Пономарів
Термін «тітушки» тепер у словнику
Учителя-словесника зацікавить стаття Тараса Возняка «Семантичний простір мови»
Звісно, не для всіх громадян України рідною є українська. Це може бути кримсько-татарська, болгарська, гагаузька, російська, білоруська, караїмська, ідиш… Спілкування рідною – наш обов’язок перед власним народом, досконале знання державної – обов’язок громадянина перед державою. Рідну маємо знати з любові до свого народу, державну – з поваги до держави. Це просте правило дозволяє всім разом святкувати День рідної мови. Кожному – своєї, але разом.
І ще цитата з Мартіна Гайдеґґера: «Це не ми говоримо мовою, це мова говорить нами». Тож не дивно, що до активного словника українців увійшло чимало слів, які зовсім недавно вважали неологізмами. Пропонуємо ознайомитись із присвяченими цій актуальній темі інтернет-публікаціями.