«Освіта України» № 56 31 липня 2009 р.

osvita_ukrainy
090[1]

М.Войцехівський

Портрет директора в інтер’єрі Інституту
27 липня 2009 року відзначив свій ювілей директор ІППО КУ імені Бориса Грінченка Михайло Федорович Войцехівський. Хочеться представити нашого керівника й лідера.
Вишуканий, елегантний, діловий – таке враження справляє Михайло Федорович. На думку спадає класична формула «Стиль – це людина». Дійсно, зовнішній образ засвідчує «модус вівенді» – спосіб життя Михайла Федоровича та керованого ним Інституту.
Уважний у спілкуванні до кожного – колеги, слухача курсів, педагога, який звернувся зі своїми проблемами, – Михайло Федорович уміє не лише вислухати, а й почути, навіть відчути те, що приховане в глибокому підтексті або й навмисне залишилось невисловленим. Михайло Федорович відчуває, розуміє й бере до уваги все: настрій і стан співрозмовника, видимі й приховані стосунки між людьми, їхні амбіції й слабкості… Легендою стало вміння Михайла Федоровича мудро залагодити будь-який конфлікт (чи ж мало їх у нашому житті?), підтримати в скрутну хвилину, стримати від помилки й надихнути на все гарне. Передовсім за це люблять і шанують Михайла Федоровича не лише освітяни столиці, а й усі, кому доводилося хоч раз із ним поспілкуватись.

Михайло Федорович – віртуоз менеджменту, чудовий організатор. Цей талант у нього вроджений і до того ж відшліфований упродовж багатьох років. Ніхто не знає вчителя і проблем учителя, школи й видимих і латентних проблем школи, як директор ІППО. Адже пройшов Михайло Федорович усіма стежками-сходинками освітянської долі – починав шкільним учителем біології, тоді працював методистом і викладачем Київського міського інституту удосконалення вчителів, довгий час був заступником директора Інституту, потім – проректором Міського педагогічного університету. Нині директорує, тримаючи на плечах і нервах такий потрібний і важливий для кожного освітянина заклад.

092[1]

О.Кочерга та М.Войцехівський

Михайло Федорович відкритий до інновацій, хоч ставиться до них зважено й обережно. Адже освітня галузь консервативна, тому в усьому, що стосується дитини, дотримуйся класичного правила «Не зашкодь», у всьому, що стосується стомленого нелегкою працею й знервованого життям учителя, – сім раз відміряй. З легкої руки Михайла Федоровича, проте після кількох проведених в Інституті експериментів стартувала дистанційна форма освіти, «закрутилися» інші актуальні (поки що секретні) інноваційні проекти.
Не можна не згадати про виняткову освіченість Михайла Федоровича. Впадає в око вишукана правильність його мовлення, неперевершене відчуття мови. Він не лише директор та ініціатор, він ще й редактор кожної ідеї, що народжується і втілюється в Інституті, усього, що пишеться і говориться працівниками ІППО у його стінах і поза ними. Спілкуючись із Михайлом Федоровичем, хочеться не випускати з рук словника, щоб бути гідним його співрозмовником.
Не забуває Михайло Федорович про своє  покликання як біолога. Це виявляється не стільки в тому, що він дає слушні поради колегам щодо дотримання здорового способу життя (у фахових журналах такого не вичитаєш!), як у тому, що найбільшу насолоду він отримує від спілкування з курсистами – вчителями біології. Прочитані ним лекції надихають та наснажують і аудиторію, і самого лектора. Учитель завжди учитель. Навіть якщо він директор Інституту.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *


*