Ця тендітна, слабка жінка своїм могутнім талантом утверджувала гуманну ідею – людина не має права хилитися під ударами долі, вона повинна боротися за свою свободу і щастя.
Вікіпедія: Марія Заньковецька
Віра Герасименко. Цариця української сцени, або Незвичайна доля непересічної особистості. 12 фактів із життя Марії Заньковецької
Будинок-музей М.К.Заньковецької в Києві: віртуальна екскурсія
Марія Заньковецька. Текст для контрольного читання мовчки (6 кл.)
Марія Заньковецька. Текст для переказу з творчим завданням (10, 11 кл.)
Гра Долі. Обожнювана : відео (23 хв.)
«Її скарги на мачуху-долю, її сльози, часом розпач страшенний і, нарешті, надія на щастя, на те, що зі сліз повиростають квітки вільного гармонійного життя нашої нації, – усе це нагадує наші національні муки й наші надії», – писав про Марію Заньковецьку (1854-1934) Симон Петлюра.
А ось слова американського історика Тараса Гунчака: «Марія Заньковецька була справжньою окрасою української сцени. Коли їй запропонували блискучу кар’єру в Росії, вона відповіла, що Україна надто бідна, щоб її покинути. Ця відповідь не випадкова: Заньковецька була свідома українка».
«Зроблене нею свідчить про величезний талант. А головне – все своє, від початку до кінця… Талант винятковий, свій, національний. Я сказав би – істинно народний», – так оцінив здібності й доробок нашої видатної співвітчизниці актор, режисер, теоретик театру Костянтин Станіславський.
«Вогнем, жагою, пориванням вона серця палила всім; страждання граючи, стражданням сама була вона живим… (Максим Рильський).
А ось як сприймають М.Заньковецьку наші сучасники. «У Марії Заньковецькій, людині, що стала першою народною артисткою України, поєдналась українська автентика і європейськість, вона – Наталка Полтавка, що зійшла зі сторінок п’єси Котляревського, абсолютно сучасна, модерна жінка, актуальна і нині» (Євген Нищук, Міністр культури України).