27 травня 2016 року в межах Фестивалю науки для педагогічних і науково-педагогічних працівників ІППО КУ імені Бориса Грінченка було проведено практичне заняття-екскурсію «Київ грінченківської доби». Захід організувала доцент кафедри методики суспільно-гуманітарної освіти та виховання ІППО, кандидат історичних наук Н.П.Клименко.
Мета заняття-екскурсії – ознайомлення з локальною історією Києва, зокрема з унікальною історією бульвару Т.Шевченка та вулиці Саксаганського в контексті політичного, культурного й соціального розвитку України кінця ХІХ – початку ХХ ст. Педагоги-екскурсанти отримали інформацію про інтелектуальний центр міста, про творчих і завзятих киян, які своєю натхненною діяльністю й конкретною працею залишили в українській історії помітний слід.
Особливу цікавість викликала історія вулиці Саксаганського, де мешкав цвіт української інтелігенції: Михайло Драгоманов iз родиною, Володимир Антонович, Борис Грінченко, Євген Чикаленко, Михайло Старицький, Микола Лисенко, Леся Українка, Олександр Кониський, брат Михайла Грушевського Олександр, літературознавець Володимир Перетц, художник Фотій Красицький, Симон Петлюра, родина Шульгиних, публіцист Сергій Бердяєв та інші.
Учасники практичного заняття-екскурсії мали можливість ознайомитися з однією з київських адрес Б.Д.Грінченка – будинком на вул.Саксаганського (колишня Маріїнсько-Благовіщенська), 67. Мешкаючи тут, Борис Дмитрович Грінченко розгорнув активну громадську роботу, пов’язану з організацією україномовної преси, заснуванням радикально-демократичної партії та товариства «Просвіта». Живучи в цьому будинку, подружжя Грінченків провідувало ув’язнену в Лук’янівській в’язниці дочку Настю, а 1 жовтня 1908 року проводжали її в останню путь. Через кілька місяців Грінченки втратили єдиного онука Володимира. У вересні 1909 року Б.Грінченко покидає це помешкання назавжди.
Педагоги ознайомилися з музейним комплексом – Музеєм видатних діячів української культури Лесі Українки, Миколи Лисенка, Михайла Старицького, Панаса Саксаганського (Саксаганського 93, 95, 97).
Відвідали музей Михайла Старицького, вся діяльність якого була спрямована на розвиток української культури та становлення національної самосвідомості. «Нехай Україна у щасті буя, У тім нагорода і втіха моя…» – такі слова були життєвим кредо цього видатного українського драматурга, поета, прозаїка, перекладача, громадського та театрального діяча.
Ці пророчі слова мають стати життєвим кредо кожного освітянина, кожного українця!