8 грудня 2015 року в ІППО КУ імені Бориса Грінченка відбувся навчально-практичний семінар для педагогів «Робота з незрячими дітьми в умовах інклюзивного класу». У заході взяли участь студенти кафедри соціальної психології, корекційної та інклюзивної освіти Інституту людини.
Семінар провела Оксана Потимко, керівник ресурсного центру освітньо – інформаційних технологій для осіб з особливими потребами Національного університету «Львівська політехніка», виконавчий директор Львівського обласного осередку ВГО «Українська спілка інвалідів».
Інформація про матеріали для незрячих дітей
О.З.Потимко ознайомила присутніх з особливостями аудіозапису книг у форматі DAISY, що забезпечує при їх використанні безліч додаткових можливостей. При цьому пані Оксана зазначила, що всі підручники, які містяться на сайті Міністерства освіти України, є недоступними для користування незрячими людьми, оскільки записані у форматі, який не дає змоги перекласти їх за допомогою звуку.
Учасників семінару вразила розповідь Галини Ліщинської, вчителя-методиста Великолюбінської ЗОШ Городецького району Львівської області, у класі якої чотири роки навчалася незряча дівчинка Ангеліна. Як зазначила пані Галина, до приходу Ангеліни до класу вона ретельно готувалась – вивчила шрифт Брайля, проаналізувала навчальні програми для спеціального та загальноосвітнього навчального закладу, щоб з’ясувати різницю і забезпечити ефективне навчання дівчинки. На запитання, як вона готувала дітей, пані Галина відповіла, що робила це власним прикладом – демонструвала, як спілкуватися з дівчинкою, як оберігати її від небезпечних ситуацій тощо.
А скільки методичних матеріалів, виготовлених власними руками, привезла з собою вчителька! Це ще раз доводить, що людяне до дітей із особливими потребами ставлення й бажання саморозвиватися є такими ж важливими, як додаткові ресурси.
Наприкінці семінару педагоги мали змогу відчути себе на місці незрячих людей, попрактикуватися із розпізнаванням букв і малюнків і навіть вивчити деякі букви, записані шрифтом Брайля.
Семінар дав можливість переконатися в правдивості слів: «Просто коли темно, починаєш вигадувати кольори – колір шкільного дзвоника, колір гарячого чаю. Коли темно, бачиш серцем.»