Про ІППО пишуть

Інтерв’ю Олени Кепканової газеті «Психолог»

psg

041[1]На обкладинці  сьомого (487) числа всеукраїнської газети «Психолог» (квітень 2012 року) –  Олена Іванівна Кепканова, завідувач науково-методичного центру практичної психології і соціальної роботи Інституту післядипломної педагогічної освіти Київського університету імені Бориса Грінченка. Олена Кепканова  має звання “психолог- методист” та вищу категорію, багаторічний досвід  практичної роботи в  закладах освіти.
Олена Іванівна – тренер програм «Соціально-психологічна програма розвитку лідерства» (ООН), проекту ХОУП «Шкільна програма превентивної освіти «Корисні звички» та «Цікаво про корисне», спеціаліст у галузі еко-фасилітаційного підходу в практиці психолого-педагогічної допомоги. Вона володіє методом тілесно-орієнтованої терапії з елементами Еріксоновського гіпнозу, має сертифікат групової та індивідуальної роботи за методом Еріксоновської терапії, сертифікат «Інтеграція методу М Фельденкрайза за психотерапевтичним напрямком М.Еріксона».  Автор багатьох науково-методичних статей та рекомендацій для практичних психологів системи освіти.
Інтерв’ю Олени Іванівни газеті «Психологія» видруковано в рубриці «Почесний гість».
Олена Кепканова. Вплив медіа-середовища на формування дитини
Олена Кепканова, Світлана Капкович. Конфлікти та шляхи їхнього подолання
Видавництво педагогічної преси та літератури “Шкільний світ”
Сайт НМЦ практичної психології і соціальної роботи ІППО КУ імені Бориса Грінченка.

Олена Кепканова про себе і свою діяльність:
Моє життєве кредо: інколи треба зробити крок назад, аби потім – два вперед.
Пишаюся власними особистісними перетвореннями і можливостями, які відкрилися завдяки цьому.
Не соромно мені за свої вчинки, які намагаюся контролювати, за те, що не дозволяю емоціям визначати мої дії.
Від майбутнього сподіваюся змін. Хочеться, аби кожна людина свідомо ставилася до свого життя, роботи, вчинків, думала не лише про «сьогодні», але й про «завтра».
Подобається порядність, чесність перед самим собою. Дратує непрофесіоналізм у будь-якій сфері.
Моя «група підтримки» – це насамперед сім’я, колеги, які допомагають у важку хвилину.
Бажаю читачам особистого щастя, душевної рівноваги, оптимістичного настрою і великих перемог у нашій непростій, але такій значній справі!

Інтерв’ю Валентини Шорохової газеті «Дефектолог»

dfg

319[1]На обкладинці другого (62) числа всеукраїнської газети «Дефектолог» (лютий 2012 року) – обличчя Валентини Шорохової, методиста Науково-методичного центру практичної психології Інституту післядипломної педагогічної освіти Київського університету імені Бориса Грінченка. У рубриці «Почесний гість» видруковано інтерв’ю Валентини Володимирівни газеті.
Про В.В.Шорохову
Видавництво педагогічної преси та літератури «Шкільний cвіт»
Всеукраїнська газета «Дефектолог», № 2 (62), лютий 2012

Інтерв’ю О.В.Кочерги газеті «Дитячий садок. Управління»

DSU

kocherga“Від вдалого початку  в дошкільній і початковій освіті залежить успіх (або фальстарт) дитини в подальшому житті. Усі психологічні проблеми дорослої людини родом із дитинства. Тож свої дитячі роки людина має прожити комфортно і благополучно. Певно, на часі, щоб дошкільна освіта в нашій державі стала обов’язковою, як у Фінляндії, Голландії, Іспанії. Для цього слід проаналізувати сучасний стан і ситуацію в українському дошкіллі. Тому варто було б зібрати форум працівників дошкільної освіти, на якому обговорити всі пекучі проблеми вітчизняної дошкільної освіти. На наш погляд, подальше відтермінування цього зібрання може уповільнити темпи і призвести до відставання від інших країн”.
Ці слова заступника директора ІППО КУ імені Бориса Грінченка Олександра Васильовича Кочерги (на фото) взято з його інтерв’ю газеті «Дитячий садок. Управління» (№3, 2010 р.)
Повний текст інтерв’ю О.В.Кочерги

Інтерв’ю М.Ф.Войцехівського газеті «Завуч»

zauch

zauch«…Якби Міністром був я, мій перший наказ був би таким: усі працівники  системи освіти, усі чиновники, зобов’язані були б викладати хоча б 2-4 години на тиждень у школі. І тоді все стало б на свої місця: і проблеми навчального плану, і фінансування, і ЗНО, і профільного навчання, і підручників, і посібників. Через рік багато проблем в освіті було б знято або вирішено. Практичний досвід виявив би, які проблеми створені штучно, а які можна вирішити на користь учня та вчителя. До речі важливо, що сьогодні МОНУ здійснює адекватні кроки назустріч  педагогам та учням, передовсім ураховуючи саме їхні побажання».
Ці слова директора ІППО КУ імені Бориса Грінченка Михайла Федоровича Войцехівського (на фото) взято з його інтерв’ю газеті для заступників директорів навчальних закладів «Завуч» (№ 25,  вересень 2010 р.).

Повний текст інтерв’ю М.Ф. Войцехівського

Інтерв’ю директора ІППО – науково-методична візитівка закладу

zbirnyk_mon

090[1]У  третьому числі «Коментаря до Інформаційного збірника Міністерства освіти і науки України» (березень 2010 року) видруковано інтерв’ю директора ІППО КУ імені Бориса Грінченка Михайла Федоровича Войцехівського «Освіта вчителів – основа розвитку суспільства: учора, сьогодні і завжди».
В інтерв’ю йдеться про введення дистанційної освіти для педагогів столиці, створення інформаційного середовища для освітян та інші пріоритети розвитку та діяльності Інституту. Матеріал видруковано в розділі «Актуальна тема».
Повний текст інтерв’ю М.Ф.Войцехівського

«Освіта України» № 65-66 1 вересня 2009 р.

osvita_ukrainy

207[1]Сучасній дитині – сучасний підручник
У Міністерстві освіти і науки України відбулася презентація нових підручників для дев’ятих класів загальноосвітніх шкіл. У ній взяли участь заступник Міністра освіти і науки Павло Полянський, керівник департаменту загальної середньої та дошкільної освіти Олег Єресько, директор Інституту інноваційних технологій і змісту освіти Олександр Удод, автори підручників, директори видавництв – усі, хто своєю працею долучилися до процесу створення літератури для дев’ятикласників.
 Презентуючи новітні підручники, Павло Полянський повідомив, що уряд повністю виконує програму фінансування шкільного підручника. МОН уклало угоди з 29 видавництвами на видрук 167 назв підручників для 9 класу та двомовних словників, які, відповідно до проголошеної Міністерством політики забезпечення освітніх потреб національних меншин, необхідні для підготовки до ЗНО. Також Павло Броніславович зауважив, що нині актуальними залишаються питання перевидання засобів навчання для молодшої школи. Та економічні чинники дають змогу видати лише підручники для 9 класу. Це важливо, адже заклади освіти не мають минулорічних підручників для дванадцятирічної школи. З’явилися нові, які раніше не вивчалися: курс інформатики, художньої культури, практичного права, основ здоров’я. За ухвалою колегії МОН сім підручників видають мовами національних меншин, за котрими навчаються в Україні. Це – алгебра, геометрія, біологія, всесвітня історія, інформатика, фізика, хімія. Підручники з правознавства, географія, захисту Вітчизни, історії України видаватимуть українською. Кожний примірник міститиме прізвища рецензентів та осіб, відповідальних за якість цих підручників.
– Міністерство робить усе можливе, щоб новий підручник лежав на парті кожного дев’ятикласника, – запевнив Павло Полянський.
– Також МОН приділяє особливу увагу виготовленню підручників для спеціальних шкіл для дітей з обмеженими можливостями, наприклад підручників, написаних шрифтом Брайля. Автор підручника з інформатики Наталя Морзе зауважила, що підручники стають кращими – їх змістова і методична складові вдосконалюються. Наступний етап розвитку навчальної літератури – виготовлення комплекту, який складатиметься з підручника, електронного підручника, зміст якого не дублює, а доповнює друкований, робочого зошита.
– Підручник ми написали разом з Олександрою Глазовою, – розповів директор видавництва «Педагогічна перса», автор підручника з української мови Юрій Кузнецов. – Міністерство освіти і науки оцінило інновацію, яку ми внесли в розробку підручників. Мова існує не у вакуумі, а в системі культури. Саме цю концепцію ми впровадили в циклі навчальних книг. У підручнику для 9 класу, крім зв’язків із культурою, багато довершених творів мистецтва, зразків живопису, графіки і фотографії – це «оживило»мову. Також багато інформації, пов’язаної з життям і творчістю Тараса Шевченка, твори якого вивчають у 9 класі – це забезпечує якісні міжпредметні зв’язки.
Автор підручника з математики, головний учений секретар АПН України Михайло Бурда, аналізуючи новостворені підручники, відзначив, що в них дотримано діяльнісний підхід засвоєння нових знань, способів засвоєння, міркувань і практичного їх застосування. Нові підручники забезпечують диференційований підхід до навчання, враховують рівень досягнень кожного учня. Також багато уваги приділено розвивальній функції навчання, зміст якого спрямований на творчий розвиток дитини.
 – Традиційно ми використовували резерви змісту науки. Нині увага приділяється значенню предмета в діяльності людини, використовується емоційно-ціннісний, наочно-образний та естетичний потенціал кожної з наук. Висновок – нові підручники для 9 класу однозначно більш особистісно орієнтовані, ніж попередні, – підсумував Михайло Бурда.
 Станом на 25 серпня 2009 року надруковано 88 назв підручників для учнів 9-х класів ЗНЗ. Для вчасного забезпечення підручниками загальноосвітніх навчальних закладів України доставляють літературу до книжкових баз обласних управлінь освіти і науки6 відправлено 44 назви підручників, загальним тиражем два мільйони 369 тисяч примірників. З ініціативи Міністерства освіти і науки перші параграфи всіх підручників розміщені на офіційному сайті МОН та у фахових освітніх журналах.
Максим Короденко,
«Освіта України».
Фото автора.

«Освіта України» № 56 31 липня 2009 р.

osvita_ukrainy
090[1]

М.Войцехівський

Портрет директора в інтер’єрі Інституту
27 липня 2009 року відзначив свій ювілей директор ІППО КУ імені Бориса Грінченка Михайло Федорович Войцехівський. Хочеться представити нашого керівника й лідера.
Вишуканий, елегантний, діловий – таке враження справляє Михайло Федорович. На думку спадає класична формула «Стиль – це людина». Дійсно, зовнішній образ засвідчує «модус вівенді» – спосіб життя Михайла Федоровича та керованого ним Інституту.
Уважний у спілкуванні до кожного – колеги, слухача курсів, педагога, який звернувся зі своїми проблемами, – Михайло Федорович уміє не лише вислухати, а й почути, навіть відчути те, що приховане в глибокому підтексті або й навмисне залишилось невисловленим. Михайло Федорович відчуває, розуміє й бере до уваги все: настрій і стан співрозмовника, видимі й приховані стосунки між людьми, їхні амбіції й слабкості… Легендою стало вміння Михайла Федоровича мудро залагодити будь-який конфлікт (чи ж мало їх у нашому житті?), підтримати в скрутну хвилину, стримати від помилки й надихнути на все гарне. Передовсім за це люблять і шанують Михайла Федоровича не лише освітяни столиці, а й усі, кому доводилося хоч раз із ним поспілкуватись.

Михайло Федорович – віртуоз менеджменту, чудовий організатор. Цей талант у нього вроджений і до того ж відшліфований упродовж багатьох років. Ніхто не знає вчителя і проблем учителя, школи й видимих і латентних проблем школи, як директор ІППО. Адже пройшов Михайло Федорович усіма стежками-сходинками освітянської долі – починав шкільним учителем біології, тоді працював методистом і викладачем Київського міського інституту удосконалення вчителів, довгий час був заступником директора Інституту, потім – проректором Міського педагогічного університету. Нині директорує, тримаючи на плечах і нервах такий потрібний і важливий для кожного освітянина заклад.

092[1]

О.Кочерга та М.Войцехівський

Михайло Федорович відкритий до інновацій, хоч ставиться до них зважено й обережно. Адже освітня галузь консервативна, тому в усьому, що стосується дитини, дотримуйся класичного правила «Не зашкодь», у всьому, що стосується стомленого нелегкою працею й знервованого життям учителя, – сім раз відміряй. З легкої руки Михайла Федоровича, проте після кількох проведених в Інституті експериментів стартувала дистанційна форма освіти, «закрутилися» інші актуальні (поки що секретні) інноваційні проекти.
Не можна не згадати про виняткову освіченість Михайла Федоровича. Впадає в око вишукана правильність його мовлення, неперевершене відчуття мови. Він не лише директор та ініціатор, він ще й редактор кожної ідеї, що народжується і втілюється в Інституті, усього, що пишеться і говориться працівниками ІППО у його стінах і поза ними. Спілкуючись із Михайлом Федоровичем, хочеться не випускати з рук словника, щоб бути гідним його співрозмовником.
Не забуває Михайло Федорович про своє  покликання як біолога. Це виявляється не стільки в тому, що він дає слушні поради колегам щодо дотримання здорового способу життя (у фахових журналах такого не вичитаєш!), як у тому, що найбільшу насолоду він отримує від спілкування з курсистами – вчителями біології. Прочитані ним лекції надихають та наснажують і аудиторію, і самого лектора. Учитель завжди учитель. Навіть якщо він директор Інституту.

«Освіта України» № 15 24 лютого 2009 р.

osvita_ukrainy

127[1]СВЯТО ПОВАГИ І ЛЮБОВІ
Ірина Красуцька, журналіст
На чому тримається наше майбутнє і майбутнє нашої країни? На повазі й любові.  До рідної мови, культури, самого себе. І в тому, що в нашої країни є майбутнє, ще раз переконала церемонія нагородження переможців  київського етапу  конкурсу знавців української мови в Будинку вчителя.
У ІХ Міжнародному конкурсі з української мови  імені Петра Яцика взяло участь  понад 18 тисяч  учнів столичних шкіл.  А в ІІІ (міському) етапі,  що відбувся в Інституті післядипломної педагогічної освіти Київського університету імені  Бориса Грінченка, – 509 учнів 3-11 класів, з яких дипломи переможців отримали 27 школярів.

Зі словами привітання, подяки і надії до переможців конкурсу звернулися  заступник начальника  Головного управління  освіти та науки Київської міської державної адміністрації Василь Герасименко, голова журі  ІІІ етапу конкурсу, заступник директора ІППО  КУ імені  Бориса Грінченка Олександра Глазова. По-справжньому святковою  і родинною була сама атмосфера свята.  Розділити радість і хвилювання перемоги прийшли однолітки, вчителі, батьки.  І в квітах, що дарували однокласники,  і в схвальних оваціях, якими вітали «своїх» молоді люди, і в бажанні сфотографуватися напам’ять разом із товаришем-знавцем чи автором улюбленого підручника (багато хто зі столичних переможців вивчає українську мову за підручниками Олександри Глазової та Юрія Кузнецова), і в гордості за сорочку, яку вишивала бабуся,  відчувалися непідробність, справжність і знову ж таки органічність  і нездоланність ідеї нашої незалежності. Бо нині вона ґрунтується на знаннях і переконаннях. Недаремно всі члени журі відзначали, що з кожним роком рівень робіт стає кращим.  Відчувається, що учасники конкурсу все глибше розуміють  закони української мови,  а основне – кожна робота пройнята  повагою й любов’ю до рідної мови, культури рідної країни, бажанням висловити свою позицію,  ствердити себе у слові.
Церемонія нагородження перетворилася на вишукане і сучасне  мистецьке дійство, світлу ауру якого створили  дитячі художні колективи: ансамбль народної музики «Первоцвіт» Київського палацу дітей та юнацтва (керівник  Тетяна Келебай), ансамбль класичного танцю Палацу дітей та юнацтва Солом’янського району м.Києва (керівник Олена Майорова), народний художній колектив, шоу-гурт «Сонечко» КДПЮ (керівник Юлія Шашкевич),  вокальна студія естрадної пісні  «Планета-МЮЗІК» Будинку дитячої та юнацької творчості Голосіївського району м.Києва (керівник Олена Савінова). І краще всіх гасел переконували натхненні, схвильовані і просто радісні дитячі обличчя.  Адже це було справжнє свято. Свято рідної мови. Свято поваги і любові. Що має тривати щодня!